Мандарин: ботанічний опис
Мандарин — невисоке (до 5 метрів у висоту) самозапильне дерево або чагарник із тонким, циліндричним, світло-сірим стовбуром та компактною або розлогою, округлою кроною. Молоді пагони голі, темно-зеленого кольору.
Щільне, блискуче, шкірясте, овальне, яйцеподібне або еліптичне листя розташовується почергово. Воно має чітко виражене жилкування, короткі крилаті або безкрилі черешки, округлу основу, цільний край і гострий кінчик. Забарвлення зазвичай зелене або темно-зелене.
У період цвітіння на рослині з’являються правильні, дрібні, пазушні квітки, зібрані в рідкісні, гроновидні суцвіття або розташовані поодиноко. Вони складаються з 5 округлих, білосніжних пелюсток і яскравих, жовтих тичинок.
Після запилення на рослині починають дозрівати невеликі, багатогніздові, їстівні, округлі плоди, злегка сплюснуті від основи до верхівки. Вони вкриті тонкою, помаранчевою або помаранчево-червоною, гладенькою шкіркою, під якою ховається соковита, помаранчева м’якоть. Вона має приємний кисло-солодкий смак, яскраво виражений аромат і складається з великої кількості сокових мішечків із дещо слизькими, ниркоподібними, зеленувато-білими насінинами.
Коренева система потужна, стрижнеподібна, з численними додатковими коренями.
Історія мандарина
До Європи мандарин потрапив завдяки іспанським та португальським мореплавцям у 17 столітті. До цього рослину вирощували виключно на території Піднебесної. Яскраві, солодкі мандаринки припали до смаку європейській знаті, і дуже скоро цю рослину вирощували практично повсюдно в Південній Європі та Північній Африці. А всього через століття мандарин був завезений до Нового Світу, де він також досить швидко натуралізувався.
У наш час мандарин — це одна з найпопулярніших цитрусових культур, яку вирощують практично в усіх частинах світу (за винятком Антарктиди).
Мандарин: особливості назви
Назва «мандарин» прийшла до нас з іспанської мови, проте вважається, що іспанці просто «позичили» її у китайців. Справа в тому, що в Піднебесній «мандаринами» називали головних радників імператора, які мали великий вплив як на правителя, так і на всю країну в цілому. Відмінною рисою таких чиновників був яскравий помаранчевий одяг, за яким важливу особу можна було впізнати здалеку. Тому зовсім не дивно, що іспанські та португальські мореплавці назвали незвичайні, яскраво-помаранчеві фрукти саме «мандаринами».
Де росте мандарин
Природний ареал мандарина розташований на території Південної Азії. У дикому вигляді він і донині зустрічається на морських узбережжях та в тропічних лісах Індії та Китаю.
У культурі мандарин вирощується практично повсюдно по всьому світу. Найбільшими експортерами плодів цієї рослини вважаються Китай, Іспанія, США, Індія, Бразилія, Марокко та Грузія. У нашій країні мандарини у відкритому ґрунті практично не вирощуються, проте їх часто можна зустріти в теплицях та оранжереях. Використовують їх і в кімнатному квітникарстві.
Мандарин: застосування
Мандарин — дуже гарне дерево з ароматними квітами та смачними фруктами, яке в країнах із спекотним субтропічним і тропічним кліматом часто використовують для прикрашання та озеленення садів і присадибних ділянок. Однак ця рослина цінується насамперед за свої солодкі, корисні плоди, багаті на вітаміни, мінерали та інші біологічно активні речовини. Завдяки такому цінному хімічному складу мандарини дуже благотворно впливають на імунну та нервову системи, покращують роботу серця та шлунково-кишкового тракту.
З шкірки мандарина добувають особливу ефірну олію, яка має яскраво виражені седативні властивості.
