Листову капусту, або кейл, давно вирощують не лише як овочеву, а й як декоративну культуру. Її великі хвилясті або кучеряві листки можуть мати зелене, сизе, червонувате чи фіолетове забарвлення, тому рослина ефектно виглядає на городі та в декоративних композиціях.
Сьогодні кейл дедалі частіше використовують і в кулінарії. Він містить харчові волокна, вітаміни C і K, каротиноїди, фолати та різні мінеральні речовини. Листова капуста може бути корисною складовою різноманітного раціону, однак не слід розглядати її як засіб лікування підвищеного холестерину, порушень травлення чи інших захворювань.
Кейл відрізняється від звичної білоголової капусти тим, що не формує качана. Рослина утворює розетку або видовжене стебло з численними листками. Залежно від сорту вони можуть бути гладенькими, хвилястими або сильно кучерявими, зеленими, сизими, червоними чи фіолетовими.
Походження культурних форм листової капусти пов’язане з давніми формами Brassica oleracea, які вирощували в Європі протягом багатьох століть. Встановити точне місце появи кожного сучасного різновиду кейлу складно, оскільки листові капусти мають дуже давню історію селекції.
Сьогодні кейл поширений у багатьох країнах світу й використовується як овочева, декоративна та іноді кормова культура.
Вирощування листової капусти
Листову капусту можна вирощувати через розсаду або висівати насіння безпосередньо у відкритий ґрунт.
Безрозсадний спосіб: насіння висівають на підготовлену грядку після того, як ґрунт достатньо прогріється. Після появи сходів рослини проріджують, залишаючи між ними приблизно 30–50 см залежно від сорту. Між рядами можна залишати близько 50–70 см.
Розсадний спосіб: насіння висівають у контейнери або окремі комірки. У відкритий ґрунт розсаду висаджують після формування кількох справжніх листків і достатнього розвитку кореневої системи, зазвичай у віці близько 4–6 тижнів.
Після висаджування рослини добре поливають. Ґрунт бажано підтримувати помірно вологим, особливо під час сухої та спекотної погоди. Водночас тривалого застою води біля коренів слід уникати.
Протягом сезону ґрунт навколо рослин обережно розпушують або мульчують. Мульча допомагає довше зберігати вологу, зменшує кількість бур’янів і захищає поверхню ґрунту від перегрівання.
На родючому ґрунті кейл не потребує частих підживлень. Перед посадкою можна внести добре перепрілий компост, а під час активного росту за потреби використати збалансоване комплексне добриво.
Надлишок азоту небажаний, оскільки він може спричинити надмірне наростання м’якої зеленої маси та зробити рослини більш чутливими до несприятливих умов.
Листова капуста є безкачанною формою капусти. До неї належать різні групи та сорти кейлу, які відрізняються формою, кольором і розміром листя.
Зовні рослина дуже декоративна й може стати яскравим акцентом на городі.
Листки великі, часто хвилясті або кучеряві. Вони можуть бути зеленими, сизими, червоними чи фіолетовими. У деяких сортів після прохолодної погоди забарвлення стає більш насиченим.
Зовнішні листки можна поступово зрізати протягом усього сезону, залишаючи центральну точку росту неушкодженою. На місці зібраного листя рослина продовжує формувати нове.
Свіже листя найкраще використовувати невдовзі після збирання. У холодильнику воно може зберігатися кілька днів. Кейл також добре підходить для заморожування після відповідної підготовки.
Багато сортів листової капусти добре переносять прохолодну погоду й невеликі морози. Після легкого похолодання смак деяких сортів може ставати м’якшим і солодшим.
Однак морозостійкість залежить від конкретного сорту та погодних умов. Температура близько -15 °C може бути критичною для частини сортів, тому не варто вважати таку морозостійкість універсальною.
У регіонах із м’якою зимою рослини іноді залишають у ґрунті, і навесні вони можуть продовжити ріст. У холоднішому кліматі успішна зимівля залежить від сорту, снігового покриву та конкретних температур.
Кейл, як і інші капустяні культури, може уражуватися капустяною біланкою, попелицями, хрестоцвітими блішками, капустяною мухою та різними захворюваннями. Стійкість залежить від сорту та умов вирощування, тому рослини потрібно регулярно оглядати.
Листову капусту можна вирощувати не лише на городі, а й у великих контейнерах. Для нормального розвитку їй потрібні достатня кількість світла, місце для кореневої системи, регулярний полив і поживний субстрат.
Рослини в приміщенні не слід розглядати як спосіб очищення повітря від вуглекислого газу чи інших забруднювачів. Основна цінність кейлу в домашньому вирощуванні — можливість отримати свіжу зелень.
Поживні властивості
Листова капуста містить значну кількість вітаміну K, вітамін C, каротиноїди, фолати, кальцій, калій, магній та інші поживні речовини.
У зеленому листі присутні лютеїн і зеаксантин — каротиноїди, які накопичуються в тканинах ока та є важливими компонентами різноманітного харчування.
Кейл також містить глюкозинолати та інші природні рослинні сполуки, характерні для родини Капустяні. Зокрема, під час подрібнення та перетравлення можуть утворюватися різні похідні таких речовин, серед яких індол-3-карбінол.
Ці сполуки активно досліджуються, однак немає підстав подавати листову капусту або індол-3-карбінол як засіб профілактики чи лікування онкологічних захворювань.
Листову капусту можна використовувати свіжою в салатах, додавати до супів, тушкувати, запікати, готувати на парі або використовувати в овочевих гарнірах. Жорсткі центральні жилки великих листків перед приготуванням за потреби видаляють.
Кейл — холодостійка, декоративна та поживна культура, яка добре підходить для домашнього городу. Завдяки можливості поступово збирати зовнішні листки одна рослина може забезпечувати свіжою зеленню протягом значної частини сезону.
