Ангурію цілком можна віднести до екзотичних городніх культур, хоча вона давно відома садівникам у різних країнах. Її вирощують не лише в тропічних і субтропічних регіонах, а й у помірному кліматі як однорічну теплолюбну рослину.
Ангурія, або антильський огірок (Cucumis anguria), належить до родини Гарбузові. Її плоди вкриті характерними м’якими шипиками, через що мають незвичайний вигляд. Молоді плоди їстівні та за способом використання нагадують огірки.
Ангурію також називають вест-індійським або антильським огірком. Не слід плутати її з ківано, яке іноді також називають рогатим огірком.
Природний ареал і сучасне поширення ангурії пов’язані з тропічними районами Америки. Згодом культура поширилася в інші регіони з теплим кліматом.
У природних умовах насіння може поширюватися тваринами, які поїдають стиглі плоди. Сьогодні ангурію вирощують переважно як овочеву та декоративну культуру.
Попри екзотичний вигляд, ангурію цілком реально виростити на звичайній присадибній ділянці. Вона швидко формує довгі пагони, добре обплітає шпалери та інші опори й за сприятливих умов дає численні плоди.
Ангурія особливо добре почувається в теплому кліматі. У регіонах із коротким літом її доцільніше вирощувати через розсаду, що дозволяє отримати більш ранній урожай.
Вирощування ангурії через розсаду
Насіння на розсаду висівають приблизно за 4–5 тижнів до запланованого висаджування у відкритий ґрунт. Зручно використовувати окремі невеликі стаканчики або горщики, щоб мінімально травмувати кореневу систему під час пересаджування.
Розсаду висаджують лише після того, як мине загроза заморозків і встановиться стабільно тепла погода. Ґрунт повинен добре прогрітися — для теплолюбної ангурії бажано орієнтуватися приблизно на 15 °C і вище, а не висаджувати рослини в холодну землю.
Для ангурії вибирають сонячне, тепле й захищене від сильного вітру місце. Рослина може рости й у легкому затіненні, однак за недостатнього освітлення цвітіння та плодоношення зазвичай слабшають.
Вирощування з насіння
У регіонах із довгим теплим літом ангурію можна висівати безпосередньо у відкритий ґрунт після його достатнього прогрівання.
Перед посівом насіння за бажанням можна ненадовго замочити у воді, але це не є обов’язковою умовою. Значно важливіші тепло, рівномірна вологість субстрату та відсутність заморозків.
Ангурію часто використовують і як декоративну ліану. Довгі пагони з різьбленим листям, жовтими квітками та численними незвичайними плодами можуть прикрашати шпалери, альтанки, огорожі та інші вертикальні конструкції.
Догляд за рослиною багато в чому нагадує догляд за огірками.
Висаджування розсади в теплицю або відкритий ґрунт
Перед посадкою ґрунт бажано заправити зрілим компостом або перегноєм. Ангурія найкраще росте на пухкому, родючому та добре дренованому ґрунті.
Рослини висаджують обережно, не пошкоджуючи кореневу грудку. Заглиблювати стебло значно сильніше, ніж воно росло в контейнері, без необхідності не варто.
Між рослинами бажано залишати приблизно 50–80 см залежно від способу формування та доступного простору. За вертикального вирощування обов’язково встановлюють міцну сітку, шпалеру або іншу опору.
Як доглядати за антильським огірком
Ангурія потребує регулярного поливу, особливо під час цвітіння та формування плодів. Ґрунт слід підтримувати помірно вологим, але не заболоченим.
Мульчування допомагає зберігати вологу, зменшує кількість бур’янів і захищає поверхню ґрунту від швидкого пересихання.
На родючому ґрунті рослина не потребує надмірних підживлень. Перед посадкою достатньо внести зрілу органіку, а протягом сезону за потреби використовувати збалансоване комплексне добриво відповідно до рекомендацій виробника.
Підживлювати ангурію концентрованими розчинами коров’яку, пташиного посліду або мінеральних добрив кожні 10 днів без необхідності не варто. Надлишок азоту може спричинити інтенсивне наростання листя та пагонів на шкоду плодоношенню.
Позакореневі підживлення також не є обов’язковими. Їх застосовують лише за потреби та в безпечній концентрації, рекомендованій для конкретного препарату.
Молоді плоди потрібно збирати регулярно, поки вони залишаються зеленими, соковитими та ніжними. Їх можна їсти свіжими, додавати до салатів, маринувати або консервувати подібно до невеликих огірків.
Повністю достиглі плоди стають жорсткішими й зазвичай використовуються переважно для отримання насіння.
Ангурія — цікава культура для тих, хто хоче поєднати декоративне вертикальне озеленення з отриманням незвичайних їстівних плодів. За достатньої кількості тепла, сонця та регулярного догляду вона добре росте навіть у помірному кліматі.
