Пастернак — овочева культура зі своєрідним смаком, яку сьогодні вирощують рідше, ніж вона того заслуговує. За зовнішнім виглядом коренеплід нагадує жовтувато-білу моркву, однак має власний характерний аромат і смак. Пастернак належить до родини Селерові та є дворічною рослиною, яку зазвичай вирощують у відкритому ґрунті.
У перший рік життя рослина формує розетку листя та м’ясистий коренеплід. На другий рік, якщо коренеплід залишити в ґрунті або висадити повторно, пастернак утворює квітконосні пагони зі складними зонтикоподібними суцвіттями, після чого формує насіння.
Пастернак вирізняється хорошою холодостійкістю. За достатнього снігового покриву коренеплоди можуть зимувати безпосередньо в ґрунті та довго зберігати придатність до використання. Дорослі рослини добре переносять прохолодну погоду й короткочасні заморозки.
Насіння пастернаку починає проростати за відносно невисокої температури, проте сходи з’являються повільно — часто лише через 2–3 тижні після посіву. Молоді рослини здатні переносити невеликі весняні заморозки, а дорослі екземпляри відзначаються ще більшою стійкістю до зниження температури.
Вегетаційний період пастернаку досить тривалий. Залежно від сорту та умов вирощування від появи сходів до формування повноцінних коренеплодів може минути приблизно 130–150 днів. Для отримання насіння рослину вирощують у дворічному циклі.
Пастернак — світлолюбна культура. Особливо важливе достатнє освітлення в період активного росту та формування коренеплодів. У затінених місцях рослини розвиваються повільніше, а врожайність може знижуватися.
Культура також потребує рівномірного зволоження ґрунту протягом вегетаційного періоду. Особливо важливо не допускати сильного пересихання землі під час формування коренеплодів. Водночас застій води та близьке залягання ґрунтових вод пастернак переносить погано, тому для нього краще вибирати пухкі, родючі та добре дреновані ґрунти.
