Кизил звичайний (Cornus mas) — цінна плодова культура з родини деренових. Його вирощують у садах заради яскраво-червоних або темно-червоних плодів із характерним кисло-солодким смаком.
Рослина відзначається довговічністю, раннім весняним цвітінням і декоративністю. Дорослий кизил може формувати великий кущ або невелике багатостовбурне дерево.
Види кизилу та споріднені рослини
Рід Cornus включає багато видів, але не всі вони є плодовими культурами.
- Кизил звичайний (Cornus mas): Саме цей вид найчастіше вирощують заради їстівних плодів. Ягодоподібні кістянки мають червоне, темно-червоне або майже бордове забарвлення та кисло-солодкий смак.
- Дерен білий (Cornus alba): Декоративний чагарник, який цінують насамперед за яскраві пагони, строкате листя в деяких сортів і декоративність узимку. Його не слід плутати з плодовим кизилом звичайним.
Особливості кизилу звичайного
Кизил має кілька характерних рис:
- цвіте дуже рано, часто ще до появи листя;
- утворює дрібні жовті квітки;
- може жити й плодоносити багато десятиліть;
- має щільну деревину;
- формує плоди з однією великою кісточкою;
- залежно від сорту плоди відрізняються розміром, формою та строками достигання.
Сучасні садові сорти можуть мати видовжені, овальні, грушоподібні або майже округлі плоди.
Вибір місця
Кизил добре росте як на сонячних ділянках, так і в легкому напівзатінку.
Для рясного плодоношення краще вибрати місце:
- з достатньою кількістю сонячного світла;
- без тривалого застою води;
- із нормальною циркуляцією повітря;
- з достатнім простором для дорослої рослини.
У сильному затіненні врожайність може знижуватися, а плоди достигати повільніше.
Ґрунт
Кизил досить добре пристосовується до різних типів ґрунту.
Найкраще підходить:
- помірно родюча земля;
- хороший дренаж;
- достатня вологоємність;
- відсутність заболочування.
Рослина може добре почуватися на ґрунтах із нейтральною або слабколужною реакцією, але спеціально вапнувати землю без потреби не варто.
На бідній ділянці перед посадкою можна внести зрілий компост.
Посадка кизилу
Саджанці висаджують навесні або восени залежно від клімату регіону.
У місцевостях із холодними зимами весняна посадка часто зручніша, оскільки рослина має більше часу для вкорінення.
Під час посадки важливо:
- підготувати яму відповідно до розміру кореневої системи;
- вільно розправити корені;
- не заглиблювати рослину більше, ніж вона росла в розсаднику;
- добре полити після посадки;
- замульчувати пристовбурне коло.
Відстань між рослинами залежить від сорту та способу формування. Сильнорослим формам потрібно значно більше місця, ніж 1,5–2 метри.
Запилення
Для стабільного й рясного врожаю бажано мати поблизу кілька сумісних рослин кизилу.
Навіть якщо окремий сорт здатний зав’язувати певну кількість плодів самостійно, перехресне запилення часто покращує врожайність.
Тому в саду доцільно висаджувати щонайменше два різні сорти, які цвітуть приблизно одночасно.
Полив
Молоді рослини особливо потребують достатньої кількості вологи після посадки.
Дорослий кизил зазвичай добре переносить короткочасну посуху, але під час тривалого пересихання ґрунту плоди можуть бути дрібнішими.
Полив проводять з урахуванням:
- температури;
- кількості опадів;
- типу ґрунту;
- віку рослини.
Постійне перезволоження небажане.
Мульчування
Органічна мульча допомагає:
- зберігати вологу;
- зменшувати кількість бур’янів;
- захищати поверхневий шар ґрунту від перегрівання;
- поступово покращувати його структуру.
Для цього можна використовувати компост, подрібнену кору, деревну тріску або інші придатні садові матеріали.
Мульчу не слід насипати впритул до стовбура.
Підживлення
На родючому ґрунті кизил не потребує постійного інтенсивного удобрення.
Навесні можна використовувати зрілий компост або помірне комплексне підживлення за необхідності.
Надлишок азоту небажаний, оскільки він може стимулювати:
- надмірний ріст пагонів;
- сильне загущення крони;
- гірше визрівання молодих приростів;
- зниження збалансованості плодоношення.
Обрізування
Кизил добре переносить формувальне обрізування, але не потребує сильного щорічного скорочення крони.
Зазвичай видаляють:
- сухі гілки;
- пошкоджені пагони;
- гілки, що труться одна об одну;
- надто загущені внутрішні пагони;
- небажану прикореневу порость.
Молоді рослини можна формувати як великий кущ або невелике дерево.
Сильне безсистемне обрізування може спричинити надмірний ріст молодих пагонів.
Хвороби та шкідники
Кизил загалом вважається досить витривалою садовою культурою, але за несприятливих умов може стикатися з:
- плямистостями листя;
- грибковими ураженнями плодів і пагонів;
- попелицями;
- щитівками;
- іншими місцевими шкідниками.
Для підтримання здоров’я рослини важливо:
- не допускати сильного загущення;
- видаляти явно хворі або сухі частини;
- не перезволожувати ґрунт;
- регулярно оглядати листя та плоди.
Постійні профілактичні обробки без ознак конкретної проблеми зазвичай не потрібні.
Цвітіння
Кизил цвіте дуже рано — часто одним із перших плодових рослин у саду.
Невеликі жовті квітки зібрані в суцвіття й розкриваються ще до появи листя.
Раннє цвітіння робить рослину декоративною та може бути корисним джерелом пилку й нектару для ранніх комах-запилювачів.
Достигання плодів
Строк достигання залежить від сорту та клімату.
Плоди можуть достигати від кінця літа до осені.
Ознаки стиглості:
- характерне для сорту забарвлення;
- м’якша консистенція;
- виражений аромат;
- кисло-солодкий смак без надмірної терпкості.
Деякі сорти в повній стиглості легко осипаються, тому врожай бажано збирати своєчасно.
Збирання врожаю
Для свіжого споживання плоди краще збирати повністю стиглими.
Для переробки іноді використовують трохи щільніші плоди, які краще зберігають форму.
Збирати кизил потрібно акуратно, оскільки повністю стиглі плоди можуть бути досить м’якими.
Зберігання
Стиглий кизил не належить до плодів із тривалим зберіганням.
Для нетривалого зберігання його можна помістити в холодильник.
Для довшого використання плоди:
- заморожують;
- переробляють на джеми;
- готують із них желе;
- використовують для компотів;
- готують соуси та пюре.
Харчова цінність кизилу
Плоди кизилу містять:
- вітамін C;
- органічні кислоти;
- харчові волокна;
- калій;
- різні поліфенольні сполуки;
- антоціани в червоноплідних сортах.
Конкретний вміст поживних речовин залежить від сорту, ступеня стиглості та умов вирощування.
Кизил може бути частиною різноманітного збалансованого раціону.
Антиоксидантні сполуки
Червоне й бордове забарвлення плодів пов’язане з природними рослинними пігментами, зокрема антоціанами.
Кизил також містить інші поліфенольні речовини.
Такі сполуки беруть участь у природних антиоксидантних процесах, але це не означає, що плоди лікують запальні або інфекційні захворювання.
Кизил у кулінарії
Кисло-солодкий смак плодів добре підходить як для солодких, так і для несолодких страв.
Кизил можна використовувати:
- свіжим;
- для джемів;
- для варення;
- для желе;
- для компотів;
- для соусів;
- у випічці;
- для фруктових напоїв.
Варення та джеми
Кизил добре підходить для приготування ароматних фруктових заготовок.
Завдяки природній кислотності його смак залишається виразним навіть після термічної обробки.
Джеми та конфітюри можна подавати до:
- тостів;
- млинців;
- випічки;
- йогуртів;
- десертів.
Соуси
Плоди кизилу можна використовувати для кисло-солодких соусів.
Вони добре поєднуються з:
- овочевими стравами;
- крупами;
- сиром;
- різними запеченими стравами.
Напої
Кизил підходить для:
- компотів;
- морсів;
- лимонадів;
- фруктових напоїв;
- смузі.
Кизил у декоративному саду
Кизил звичайний цінний не лише як плодова культура.
Він декоративний завдяки:
- дуже ранньому жовтому цвітінню;
- густій зеленій кроні;
- яскравим плодам;
- осінньому забарвленню листя.
Рослину можна використовувати:
- як солітер;
- у плодових садах;
- у змішаних живоплотах;
- у природних композиціях.
Висновок
Кизил звичайний — довговічна плодова культура з декоративним раннім цвітінням і ароматними кисло-солодкими плодами.
Для хорошого розвитку йому потрібні достатньо освітлене місце, добре дренований ґрунт, помірний полив і мінімальне грамотне формування крони.
Для стабільного врожаю бажано вирощувати поруч кілька сумісних сортів.
Стиглі плоди кизилу можна їсти свіжими, заморожувати та використовувати для джемів, компотів, желе, соусів, випічки й різноманітних фруктових напоїв.
