Шалот належить до родини Цибулеві й зовні нагадує звичайну ріпчасту цибулю. Проте його цибулина складається з кількох окремих частин, об’єднаних в одне гніздо. Насамперед шалот цінують за скоростиглість і можливість використовувати його протягом усього року. Навесні та влітку зрізають соковите зелене листя з легким восковим нальотом, а восени й узимку використовують самі цибулини, забарвлення лушпиння яких залежить від сорту.
Якісний шалот має бути щільним, гладким, без вм’ятин, ознак плісняви чи пошкоджень. Очищається він досить легко. Щоб спростити процес, цибулини іноді ненадовго заливають гарячою водою — після цього сухе лушпиння відділяється значно простіше.
Шалот містить вітамін C, ефірні олії, вітаміни та мінеральні речовини. Завдяки м’якому смаку він добре підходить для щоденного раціону. Як і інші види цибулі, шалот цінується не лише за смакові якості, а й за вміст біологічно активних речовин.
Ніжний і делікатний смак шалоту, у якому значно менше різкої гіркоти, високо цінується в кулінарії. Його додають до салатів, соусів, гарнірів, м’ясних і овочевих страв. Шалот добре смакує запеченим з оливковою олією, обсмаженим із картоплею або використаним як ароматна основа для різноманітних страв.
Популярним є також маринований шалот, зокрема у винному або фруктовому оцті. У різних кухнях світу його використовують по-різному: в Ірані подрібнений шалот додають до йогуртових соусів, які подають до м’яса, а в країнах Азії він часто входить до складу пряних заправок і гарячих страв.
Шалот — досить невибаглива овочева культура, яку нескладно вирощувати на присадибній ділянці. Зібрані цибулини бажано зберігати в прохолодному, сухому та добре провітрюваному місці, окремо від овочів, які виділяють багато вологи.
