Виноград сорту Мерло — дуже популярний темноплідний технічний сорт, який використовують самостійно або в поєднанні з іншими сортами. Він характеризується відносно тонкою шкіркою та м’якшими танінами порівняно з Каберне Совіньйон. Історично Мерло часто поєднували з Каберне Совіньйон та іншими бордоськими сортами, щоб надати продукції м’якості, виразнішого фруктового характеру та збалансувати властивості пізніше достигаючих сортів. Згодом Мерло став одним із найвідоміших самостійних технічних сортів і зазвичай достигає раніше, ніж Каберне Совіньйон.
Точне походження цього сорту тривалий час залишалося недостатньо вивченим, але його вирощують у регіоні Бордо у Франції щонайменше з XVIII століття. Одне з ранніх докладних ботанічних описів Мерло було опубліковане в XIX столітті. Сорт традиційно вирощували разом із Каберне Совіньйон, Каберне Фран та іншими місцевими сортами. Починаючи з другої половини XX століття площі насаджень Мерло у Франції значно збільшилися. Сьогодні його також широко культивують в Італії, країнах Центральної Європи, Північній і Південній Америці та інших виноградарських регіонах.
Ця виноградна лоза може бути чутливою до сильних зимових морозів. Бруньки розпускаються відносно рано, тому навесні молоді пагони можуть пошкоджуватися пізніми заморозками. Ягоди за несприятливої погоди схильні до грибкових захворювань. Мерло має середню або досить сильну силу росту, а за надлишку живлення й вологи швидко формує густу крону через розвиток бічних пагонів. Сорт вирощують як у відносно прохолодних, так і в теплих кліматичних регіонах. Мерло добре росте на глибоких, добре дренованих ґрунтах, які водночас здатні утримувати достатню кількість вологи. Прохолодна й дощова погода під час цвітіння може погіршувати зав’язування ягід і спричиняти сезонні коливання врожайності. Тому азотні добрива слід застосовувати помірно, орієнтуючись на стан рослин і родючість ґрунту, оскільки надлишок азоту посилює вегетативний ріст. Використання відповідних підщеп допомагає краще пристосувати лозу до конкретних ґрунтових умов. Мерло може бути чутливим до дефіциту окремих мікроелементів, засолення, а також холодних і надмірно перезволожених ґрунтів.
Сорт має досить тривалий період вегетації та схильний формувати густу, затінену крону. Надмірне загущення погіршує провітрювання грон, підвищує ризик розвитку гнилей і може негативно впливати на визрівання лози. Тому Мерло бажано висаджувати на добре освітлених і захищених від сильних холодних вітрів ділянках.
За сприятливих умов вирощування Мерло формує якісні ягоди з характерним м’яким фруктовим профілем. Водночас сорт досить чутливий до зимових пошкоджень і бактеріального раку винограду, тому в холодних регіонах особливо важливий правильний вибір ділянки. Ягоди Мерло також можуть сильно уражуватися гнилями за вологої погоди, через що іноді врожай доводиться збирати раніше оптимального строку достигання.