Селера вважається овочевою та пряною культурою, що належить до роду Apium і родини зонтичних (Apiaceae), до якої також входять коріандр, петрушка, фенхель і морква. Дика селера походить із регіонів Європи, Середземномор’я, Північної Африки та Західної Азії й природно росте у вологих місцях. Окрім хрусткої текстури та характерного смаку, селера містить вітамін K, фолати, калій та невелику кількість інших вітамінів і мінеральних речовин. Останніми роками популярності набув чистий сік селери, якому іноді приписують «детоксикаційні» та лікувальні властивості. Однак переконливих доказів таких ефектів немає. Селера може бути поживною частиною звичайного різноманітного раціону й без приготування концентрованого соку.
Селера, ймовірно, походить із Середземноморського регіону, а до XVII століття її вже широко використовували як ароматну культуру в Європі. Селекціонерам і садівникам Франції, Англії та інших європейських країн XVII–XVIII століть приписують створення форм із м’якшим смаком і більш соковитими черешками, завдяки чому селера стала популярним повсякденним овочем.
Вирощування селери
Селеру можна вирощувати з насіння через розсаду або висаджувати готові молоді рослини. Нижню частину купленого в магазині пучка селери також можна поставити у воду й отримати нове листя, хоча для повноцінного врожаю краще використовувати насіння або якісну розсаду. У дуже прохолодних регіонах селеру зазвичай вирощують як культуру теплого сезону. У регіонах із м’якою зимою її можна вирощувати восени та взимку. Якщо ви живете в прохолодному кліматі, насіння варто висівати в приміщенні приблизно за 8–10 тижнів до запланованого висаджування у відкритий ґрунт. Для осіннього врожаю строки посіву відповідно зміщують на кінець весни або початок літа. Селера розвивається досить повільно, тому від посіву до збирання врожаю часто минає кілька місяців.
Багато початківців стикаються з тим, що насіння селери проростає повільно й нерівномірно. Воно дуже дрібне та потребує світла для хорошого проростання, тому його не слід заглиблювати в ґрунт. Наповніть комірки пухким вологим субстратом, злегка вирівняйте поверхню та розкладіть по кілька насінин зверху, лише трохи притискаючи їх до ґрунту.
Намагайтеся не висівати занадто багато насіння в одну комірку, оскільки після появи сходів рослини доведеться проріджувати. Через дуже малий розмір насіння його зручно розкладати вологою зубочисткою або іншим тонким предметом. Поставте посіви в добре освітлене місце та підтримуйте поверхню субстрату постійно вологою за допомогою дрібного розпилювача. Для збереження вологості контейнер можна накрити прозорою кришкою або плівкою, регулярно провітрюючи. Щойно з’являться сходи, укриття зніміть. Не хвилюйтеся, якщо селера проростає повільно — сходи часто з’являються через 14–21 день, а іноді й пізніше. Перед висаджуванням розсади у відкритий ґрунт поступово загартовуйте її протягом 7–10 днів. У регіонах із теплою м’якою осінню насіння можна висівати безпосередньо на грядку наприкінці літа або на початку осені. Залишайте між дорослими рослинами приблизно 20–30 см і забезпечте пухкий, родючий, вологоємний ґрунт із достатньою кількістю зрілого компосту.