Настурція бульбоносна, або машуа (Tropaeolum tuberosum), — багаторічна трав’яниста витка рослина з родини Настурцієві. Вона походить з Анд Південної Америки та традиційно вирощується переважно в Перу, Болівії, Еквадорі й Колумбії, у тому числі у високогірних районах.
За сприятливих умов пагони можуть виростати приблизно на 2–4 м завдовжки. Головною харчовою цінністю рослини є підземні бульби різноманітної форми й забарвлення. Вони містять багато вуглеводів, зокрема крохмалю, і здавна використовуються як харчовий продукт у регіонах Анд.
Машуа здатна рости на різних типах ґрунту, але найкраще розвивається на пухкому, помірно родючому та добре дренованому ґрунті. Надлишок азотних добрив може стимулювати сильне наростання зеленої маси на шкоду утворенню бульб і цвітінню.
Полив повинен бути регулярним, але без постійного перезволоження. Між поливами верхньому шару ґрунту бажано давати трохи підсихати.
Рослину іноді використовують у змішаних посадках. Машуа містить глюкозинолати та утворені з них ізотіоціанати — характерні для неї рослинні сполуки з різким ароматом. Їхня наявність може впливати на взаємодію рослини з деякими комахами та ґрунтовими організмами, однак твердження про те, що настурція надійно «відлякує всіх шкідників», є перебільшенням.
Завдяки здатності формувати врожай у прохолодних високогірних умовах машуа є важливою традиційною культурою Анд.
У прохолодному помірному кліматі рослина віддає перевагу сонячним або добре освітленим ділянкам. У регіонах із холодною зимою її вирощують як сезонну культуру, а бульби зберігають до наступного року в захищеному від морозу місці.
Бульбоносну настурцію найчастіше розмножують саме бульбами, а не насінням. Насіннєве розмноження можливе, але в городній культурі використовується значно рідше.
Бульби висаджують навесні після того, як мине небезпека сильних морозів і ґрунт почне прогріватися. Рослині бажано встановити опору, оскільки довгі пагони активно підіймаються вгору.
Машуа є рослиною короткого дня, тому активне формування бульб зазвичай починається наприкінці літа та восени, коли тривалість світлового дня скорочується. Через це в регіонах із ранніми осінніми морозами врожай може бути меншим.
Хоча культура давно одомашнена, вона залишається сильнорослою й за сприятливих умов здатна активно розростатися.
У деяких районах Анд машуа традиційно вирощують разом із картоплею та іншими високогірними культурами.
Крім харчової цінності, бульбоносна настурція має декоративний вигляд. Її довгі пагони вкриваються незвичайними трубчастими квітками, які найчастіше мають поєднання помаранчевого, червоного та жовтого забарвлення.
Бульби настурції в їжі
Машуа є традиційною харчовою культурою народів Анд. У їжу використовують насамперед її бульби.
Сирі бульби мають виразний гоструватий або гіркуватий смак, пов’язаний із вмістом глюкозинолатів та інших рослинних сполук.
Після варіння, запікання або іншої термічної обробки смак стає значно м’якшим. У деяких традиційних практиках бульби також залишають на сонці перед приготуванням, завдяки чому вони стають солодшими.
Машуа можна:
- варити;
- запікати;
- тушкувати;
- додавати до супів і овочевих страв;
- використовувати як гарнір.
Молоді бульби іноді вживають і сирими в невеликій кількості, тонко нарізаючи або натираючи для салатів. У такому вигляді вони мають більш гострий і пряний смак.
Цікаве про настурцію
З машуа пов’язано чимало історичних переказів. Один із них походить із записів іспанського хроніста Бернабе Кобо, який згадував, що бульби нібито давали воїнам інків для зменшення статевого потягу.
Цю розповідь слід сприймати як історичне свідчення про тогочасні уявлення, а не як підтверджений сучасною наукою ефект рослини.
Сьогодні бульбоносна настурція привертає увагу етноботаніків, селекціонерів і дослідників традиційних культур. Інтерес пов’язаний із її здатністю давати врожай у прохолодних високогірних умовах і генетичним різноманіттям андських сортів.
Окрема рослина може формувати не одну, а багато бульб різного розміру. Їхня врожайність залежить від сорту, тривалості сезону, температури, родючості ґрунту та довжини світлового дня.
Формування бульб значною мірою залежить від фотоперіоду. У багатьох сортів воно активізується саме тоді, коли дні стають коротшими.
Строки цвітіння залежать від клімату. У помірних регіонах квітки часто з’являються наприкінці літа або восени. Якщо заморозки настають занадто рано, рослина може не встигнути повністю сформувати насіння.
Квітки Tropaeolum tuberosum мають як чоловічі, так і жіночі органи й запилюються комахами.
Для вирощування найкраще підходять легкі або середні за механічним складом, добре дреновані ґрунти. Оптимальними є слабокислі або близькі до нейтральних умови.
Рослина найкраще розвивається за достатнього освітлення та рівномірної вологості ґрунту. Постійного застою води слід уникати.
Настурція бульбоносна — цікава культура, яка поєднує декоративність і харчову цінність. Для регіонів із достатньо тривалою осінню вона може стати незвичайним доповненням до асортименту традиційних городніх рослин.