Хурма, яку протягом тисячоліть високо цінували в культурах Східної Азії, поступово стала популярною і в інших частинах світу. Чи то на дереві, чи на прилавках магазинів і ринків, яскраві плоди хурми завжди привертають увагу. Це дерево відносно легко вирощувати у відповідному кліматі, воно здатне давати хороший урожай смачних плодів і зазвичай не потребує надто складного догляду, тому добре підходить для садів.
Огляд
Хурма належить до роду Diospyros, який входить до родини ебенових (Ebenaceae), широко представленої в тропічних і субтропічних регіонах Африки та Азії. Плоди різних видів хурми використовували в їжу з давніх часів, особливо у Східній Азії, де ця культура й сьогодні залишається дуже популярною та представлена великою кількістю сортів. Рід Diospyros налічує сотні видів, але коли говорять про їстівну хурму, найчастіше мають на увазі кілька з них: Diospyros virginiana — американську хурму, природно поширену в Північній Америці; Diospyros lotus — хурму кавказьку, поширену від Західної Азії до Гімалаїв; та Diospyros kaki — хурму східну, або японську. Між окремими видами також створено чимало гібридів. Батьківщиною D. kaki вважають Китай, де її вирощують уже понад дві тисячі років. Згодом культура поширилася до сусідніх країн, зокрема Японії, де стала важливою частиною садівництва та традиційної кухні. Наприкінці XVIII–XIX століть хурму почали ширше вирощувати в Західній Європі та Північній Америці. Залежно від сорту плоди можуть бути терпкими або нетерпкими. Терпкі сорти зазвичай споживають після повного достигання, коли м’якоть стає м’якою й солодкою, тоді як нетерпкі можна їсти ще відносно твердими. Відомий сорт «Тріумф», плоди якого продають під назвою Sharon Fruit, природно є терпким, але після спеціальної післязбиральної обробки втрачає терпкість.
Розмноження хурми
Особливості цвітіння хурми залежать від виду та сорту. Деякі дерева утворюють переважно чоловічі або жіночі квітки, тоді як інші сорти можуть мати квітки різних типів на одній рослині. Пилок із чоловічих квіток переноситься комахами, переважно бджолами, до жіночих квіток. Водночас багато популярних сортів здатні до партенокарпії — вони формують плоди без запліднення, і такі плоди зазвичай не мають насіння. Тому для деяких сортів окреме дерево-запилювач не є обов’язковим, хоча перехресне запилення в окремих випадках може впливати на врожайність, наявність насіння та властивості плодів. Жіночі квітки зазвичай більші й розташовані поодинці, мають кремове забарвлення, тоді як чоловічі частіше дрібніші та зібрані по кілька штук. Якщо вирощувати хурму з насіння, до першого цвітіння може пройти кілька років, і лише тоді можна буде визначити особливості цвітіння конкретного дерева.