Габліція, або кавказький шпинат (Hablitzia tamnoides), — морозостійка багаторічна витка рослина з їстівним листям і довгим строком життя. Навесні вона дуже рано починає відростати й за кілька місяців може сформувати пагони завдовжки приблизно 2–3 м, забезпечуючи свіжою зеленню в період, коли інших багаторічних овочів ще небагато.
Габліція походить із Кавказу. Раніше її, як і шпинат, відносили до родини Лободові (Chenopodiaceae), однак за сучасною ботанічною класифікацією вона належить до родини Амарантові (Amaranthaceae). Це незвичайний представник цієї родини, оскільки рослина має виткий характер росту.
У Європі габліція почала поширюватися як декоративна та їстівна культура в XIX столітті. Її вирощували в ботанічних садах Великої Британії, а згодом вона потрапила до Скандинавії та інших європейських регіонів.
У Швеції габліцію почали висаджувати приблизно в другій половині XIX століття як декоративну ліану біля садиб. Її великі серцеподібні листки утворювали густу зелену масу, яка могла вкривати огорожі, стіни та інші опори.
Опис
Габліція має зелені серцеподібні листки з цілим краєм і загостреною верхівкою. Молоде листя іноді буває злегка хвилястим, а поверхня може мати дуже ніжне опушення.
Листкова пластинка зазвичай матова, з добре помітними жилками. Стебла зелені, ребристі й упродовж сезону можуть виростати на кілька метрів.
Квітки дрібні, зеленувато-жовті або світло-зелені, зібрані у розгалужені суцвіття. Окремі квітки малопомітні й мають зірчастий вигляд.
Восени після перших сильних похолодань надземна частина рослини відмирає. Під землею зберігається багаторічна коренева система та коренева шийка з численними бруньками відновлення.
Навесні з цих бруньок швидко з’являються нові пагони. З віком основа куща може ставати досить великою, а корені — товстими й м’ясистими.
За сприятливих умов габліція здатна виростати приблизно до 2–3 м, а іноді й вище.
Рослина не має вусиків або присосок. Вона підіймається по опорах переважно завдяки довгим черешкам листків, які можуть обвиватися навколо тонких гілок, сітки або інших елементів конструкції.
Тому для вирощування бажано встановити шпалеру, сітку, решітку або іншу опору.
У природі габліція зустрічається на Кавказі в лісах, серед скель, у ущелинах, на схилах і поблизу водотоків.
Вона добре переносить напівтінь і навіть досить затінені місця, що робить її цікавою культурою для ділянок, де багато традиційних овочів ростуть гірше.
Водночас габліція може рости й за більш яскравого освітлення, якщо ґрунт не пересихає. У спекотних регіонах легка напівтінь особливо корисна.
Найкраще рослина розвивається на родючому, пухкому, добре дренованому ґрунті з достатньою кількістю органічної речовини та помірною вологістю.
Використання габліції в їжу
Молоде листя габліції можна вживати сирим або після термічної обробки. За смаком воно нагадує шпинат і має м’який зелений аромат.
Особливо цінується раннє весняне листя, коли рослина тільки починає активно відростати.
Більші листки також їстівні, але з віком можуть ставати щільнішими. Листя з рослин, що ростуть на яскравому сонці або потерпають від нестачі вологи, краще використовувати після варіння, тушкування чи швидкого обсмажування.
Крім листя, в їжу використовують:
- молоді весняні пагони;
- ніжні верхівки ліан;
- молоді нерозкриті суцвіття.
Ранні пагони можна збирати, коли вони лише починають виходити з бруньок біля основи рослини. На цьому етапі листочки ще щільно притиснуті до стебла, а сам пагін має соковиту текстуру.
Такі молоді пагони іноді готують подібно до спаржі — відварюють, готують на парі або швидко обсмажують.
На початку весни молоді пагони деяких рослин можуть мати красиве пурпурове або червонувате забарвлення, яке поступово змінюється на зелене.
Для отримання ніжніших світлих пагонів їх іноді бланшують, тобто тимчасово захищають від світла. Однак це не є обов’язковим — звичайні молоді пагони також мають приємний смак.
Габліцію можна використовувати в кулінарії так само, як шпинат:
- додавати до салатів;
- тушкувати;
- швидко обсмажувати;
- додавати до супів;
- використовувати в омлетах;
- готувати як зелений гарнір;
- додавати до пирогів та інших начинок.
Молоді пагони особливо добре смакують після короткого обсмажування з невеликою кількістю олії, а готову страву можна доповнити лимонним соком, сіллю або чорним перцем.
Як і шпинат та деякі інші листові культури, габліція може містити оксалати, тому дуже великі кількості сирого зрілого листя не варто робити основою щоденного раціону. Для звичайного кулінарного використання краще чергувати її з іншими видами зелені.
Габліція цікава тим, що поєднує декоративність, морозостійкість і харчову цінність. Після того як рослина добре вкоріниться, вона може багато років відростати на одному місці та щовесни давати один із найраніших урожаїв свіжої зелені.