Чуфа, або земляний мигдаль (Cyperus esculentus), — багаторічна трав’яниста рослина з родини Осокові, яка утворює невеликі їстівні підземні бульби. Попри поширену назву «тигровий горіх», з ботанічного погляду чуфа не є горіхом.
Одним із найвідоміших продуктів із чуфи є орчата де чуфа (horchata de chufa) — традиційний солодкуватий рослинний напій молочно-білого кольору, особливо популярний у Валенсії та інших регіонах Іспанії. Його готують із подрібнених бульб чуфи та води, а залежно від рецепта можуть додавати цукор та інші інгредієнти.
Чуфа має дуже давню історію використання. Археологічні знахідки свідчать, що її бульби вживали в їжу ще в Стародавньому Єгипті. Їхні залишки знаходили, зокрема, в давньоєгипетських похованнях.
Рослина походить зі Старого Світу й протягом століть поширилася в Африці, Середземномор’ї та інших регіонах. Вважається, що культура чуфи потрапила на Піренейський півострів у середньовічний період, а особливо сприятливі умови для її вирощування сформувалися в районі сучасної Валенсії.
Саме тут з часом виникла відома традиція приготування орчати з чуфи.
Іноді можна зустріти твердження, що напій став популярним виключно як заміна алкогольних напоїв у мусульманській культурі. Однак історія його виникнення складніша, тому пов’язувати появу орчати лише з цією причиною було б надмірним спрощенням.
Свіжоприготована орчата має характерний аромат і смак. Традиційно її подають добре охолодженою, особливо в теплу пору року.
Сьогодні одним із найвідоміших центрів вирощування чуфи та виробництва орчати є Альборая — муніципалітет неподалік Валенсії. У цьому регіоні культура чуфи стала важливою частиною місцевих гастрономічних традицій.
З орчатою пов’язано багато сімейних підприємств і спеціалізованих закладів — орчатерій. Серед відомих місцевих виробників є заклади, історія яких налічує кілька поколінь.
Окрім традиційного напою, сьогодні з чуфи виробляють борошно, солодощі, печиво, морозиво, олію та інші харчові продукти.
Чуфу іноді називають «суперфудом», однак цей термін не має чіткого наукового визначення. Правильніше розглядати її як поживний рослинний продукт із цікавим складом.
Бульби чуфи містять:
- харчові волокна;
- вуглеводи;
- рослинні жири;
- невелику кількість білка;
- калій, магній, фосфор та інші мінеральні речовини;
- вітамін E та деякі інші мікронутрієнти.
Жирова фракція чуфи містить значну частку олеїнової кислоти — тієї самої мононенасиченої жирної кислоти, якою багата оливкова олія. Проте некоректно стверджувати, що сама чуфа складається на 77% з олеїнової кислоти: такі показники стосуються переважно складу її олії, а не всієї бульби.
Завдяки вмісту харчових волокон чуфа може бути частиною раціону, що підтримує нормальну роботу травної системи. Водночас її не слід розглядати як засіб лікування проблем із травленням, серцево-судинних захворювань або підвищеного рівня холестерину.
Самі бульби чуфи природно не містять лактози та глютену. Однак для готових напоїв, борошна, печива чи інших продуктів потрібно окремо перевіряти склад і умови виробництва, особливо людям із целіакією або харчовими алергіями.
Орчата з чуфи також не є молоком у звичайному розумінні цього слова — це рослинний напій. Його поживна цінність залежить від рецепта, зокрема від кількості доданого цукру.
Чуфа цікава не лише своєю давньою історією, а й універсальністю. Бульби можна вживати після відповідної підготовки, використовувати для приготування напоїв, борошна, олії та різноманітних десертів. А традиційна валенсійська орчата залишається одним із найвідоміших продуктів, виготовлених із цієї незвичайної культури.