Чайот їстівний (Sechium edule) — багаторічна витка рослина з родини Гарбузові. Вона утворює світло-зелені, жовтуваті або майже білі плоди, найчастіше грушоподібної форми, з однією великою м’якою насіниною всередині.
Чайот також відомий під назвами мексиканський огірок, овочева груша, мирлітон, чоко, чо-чо та іншими місцевими назвами.
Рослина походить із Мезоамерики, а її давня історія вирощування пов’язана насамперед із територіями сучасної Мексики та Центральної Америки. Сьогодні чайот культивують у багатьох тропічних і субтропічних регіонах світу.
Він є традиційним продуктом у кухнях Центральної Америки, Карибського басейну, окремих районів США, Азії та Латинської Америки.
У їжу найчастіше використовують молоді плоди. Їх можна варити, тушкувати, запікати, смажити, додавати до супів і овочевих рагу. Молодий чайот також можна вживати сирим у салатах або маринувати.
Під час приготування з ним часто поводяться подібно до кабачка. Коротка термічна обробка дозволяє зберегти легку хрусткість м’якоті.
Їстівними можуть бути не лише плоди. Молоді пагони та листя в деяких кухнях використовують як зелень, а в дорослих рослин можуть формуватися підземні бульбоподібні корені, які після приготування вживають подібно до інших крохмалистих овочів.
Насінина всередині молодого плоду також їстівна й має ніжну текстуру.
М’якоть чайота має м’який, нейтральний смак. За текстурою молодий плід може нагадувати щось середнє між огірком, кабачком і щільною грушею.
З ботанічного погляду чайот є плодом, але в кулінарії його використовують переважно як овоч.
Чайот містить багато води, має невисоку калорійність і є джерелом харчових волокон, вітаміну C, фолатів, калію та інших поживних речовин.
У традиційній медицині різні частини чайота використовували при підвищеному артеріальному тиску, захворюваннях нирок та інших станах. Однак такі способи застосування не є достатньою підставою вважати чайот засобом лікування гіпертонії, атеросклерозу, каменів у нирках або запальних захворювань.
Чайот краще розглядати передусім як поживний овоч і складову різноманітного раціону.
У теплому кліматі рослина може рости та плодоносити протягом кількох років. У регіонах із вираженою зимою надземна частина пошкоджується морозами, тому культура потребує захищених умов або вирощується сезонно.
Строки плодоношення залежать від клімату, довжини світлового дня та сорту. У багатьох регіонах основний урожай припадає на кінець літа й осінь.
Розмноження чайота
Чайот — цікава культура для городників, які хочуть вирощувати незвичайні теплолюбні рослини. За сприятливих умов одна добре розвинена ліана здатна утворювати велику кількість плодів.
Рослину традиційно вирощують у Мексиці та Центральній Америці протягом багатьох поколінь.
Найпоширеніший спосіб розмноження чайота суттєво відрізняється від більшості гарбузових культур.
Насінина чайота велика, м’яка й погано переносить висушування. Вона часто починає проростати ще всередині достиглого плоду. Тому для посадки зазвичай використовують цілий здоровий плід із живою насіниною.
Пророслий плід висаджують у пухкий поживний субстрат, розташовуючи його під невеликим кутом. Верхню частину плоду можна залишити трохи над поверхнею ґрунту.
У прохолодному кліматі пророщування бажано починати в приміщенні, щоб до моменту встановлення теплої погоди отримати добре розвинену молоду рослину.
У відкритий ґрунт чайот висаджують лише після завершення загрози заморозків і достатнього прогрівання ґрунту.
Для посадки вибирають:
- тепле й сонячне місце;
- захист від сильного холодного вітру;
- родючий, пухкий і добре дренований ґрунт;
- простір для розвитку довгих пагонів;
- міцну вертикальну опору.
Чайот утворює потужну ліану, тому для нього необхідна шпалера, сітка, пергола або інша надійна конструкція.
Ґрунт підтримують рівномірно вологим, але не допускають застою води. Мульчування допомагає зменшити випаровування та захистити кореневу систему від різких коливань температури.
Розмноження живцями також можливе, проте в домашньому овочівництві воно використовується значно рідше, ніж висаджування цілого плоду.
Для живцювання беруть здорові молоді частини пагонів і вкорінюють їх у теплому вологому субстраті за високої вологості повітря. Однак результат залежить від умов, тому цей метод не є найпростішим для початківців.
Важливо враховувати, що чайот чутливий не лише до холоду, а й до довжини світлового дня. Багато форм починають активно цвісти й зав’язувати плоди, коли дні стають коротшими.
Через це в регіонах із ранніми осінніми заморозками рослина може добре наростити зелену масу, але не встигнути сформувати повноцінний урожай.
Для вирощування чайота в помірному кліматі особливо важливо забезпечити максимально тривалий теплий сезон, ранній старт розсади, сонячне місце та захист від осіннього похолодання.